Режисура та сценографія – Григорій Зіскін (Канада)
Костюми – Олена Дробна
Музичне оформлення – Анна Варпаховська
Художник по світлу – Олексій Соколовский
Помічник режисера – Тетяна Родіонова
Основна тема п'єси – взаємовідносини матері та доньки. Власне, у цьому гострота інтриги вистави: на що може перетворитися боязнь самотності та «надмірна» материнська любов. Напевно, немає любові сильнішої у світі, ніж любов матері до своєї дитини. Вона здатна виліковувати рани, вберегти від зла, захистити від небезпеки. Вона саме така, якою повинна бути: божественна, всепрощаюча, беззаперечно приймаюча. Але існує й інший бік медалі. Материнська любов здатна бути немислимо егоїстичною, яка просто не дозволяє відпустити від себе дорослу дитину. Звісно, мати любить свою дочку, щиро й міцно любить – поки вона мала, поки вона під її владою; але, коли старіюча та немічна мати, смертельно боїться самотності, бачить, як її доросла і самостійна дочка намагається влаштувати своє особисте життя, ось тоді вона й починає вести непримиренну боротьбу. Боротьбу з ким? Та з нею ж, з власною дочкою, з її особистістю, з її «я». Боротьбу за що? За любов?.. За те, щоб донька, яка залишає її, як і раніше, цілковито належала тільки їй?..
У детективному сюжеті п'єси італійського драматурга Альдо Ніколаї «Ти ніколи не каталася на верблюді?» (переклад Валерія Ніколаєва), на основі якої поставлена вистава «Іграшка для мами», багато забавних, сумних та смішних ситуацій.
